Але, братаны и братишки! Сегодня я вам расскажу мою историю о том, как я купил
закладки метадона,
ганджубас и
катался
на автобусе, пока меня
не выгнали бабки с костылем. Ну, чо, погнали!
Всё началось с того, что я уже несколько дней
марафонил на ганджубасе. Деньги были, но качественного товара не было. Я понимал, что нельзя шпигать ганджубас от подноготной, а надо ходить к чалому, который сводит на настоящие
таблеточки.
Итак, я решил сходить к местному дилеру. Там ворочались настоящие
закладки, да такие, что меня начало сердце радовать. Я обронил пару фраз про метадон и через пару минут уже покупал свою порцию счастья.
Но проблема была в том, что я оказался в небольшом городке, где общественный транспорт был единственным способом передвигаться из одного конца в другой. Поэтому мне пришлось сесть на автобус, чтобы добраться до дома.
Я сел на последнее свободное место, так как все остальные были заняты. Но я был счастлив: ведь у меня была свежая доза марафона! Я достал пакетик из кармана и стал закладывать его под язык. Моя езда на автобусе началась прямо с того момента, как я положил закладку.
На моё счастье, никто не обратил на меня внимание. Я сидел, расслабился и вдыхал запах
ганджубаса. Мне казалось, что каждая минута становилась более интенсивной, все вокруг начинало проявлять яркие краски, а в голове начинали пульсировать приятные мысли.
Но вдруг, когда автобус остановился на остановке, вошла бабка с костылем. Она сразу заметила меня и начала громко протестовать. Она говорила о том, что я устроил наркомарафон прямо в автобусе, ну что я,
чалый, такой дегенерат, не понимаю, что это гораздо хуже, чем
хала.
Я сначала попытался её успокоить, но она только стала кричать ещё громче. Она начала тыкать меня костылем, как будто я был мешком с ганджубасом. Я был в шоке и не знал, что делать. К счастью, другие пассажиры поддержали меня, сказали, что она просто с ума сошла, и попросили её выйти из автобуса. Бабка, хоть и неохотно, сделала это, и я мог продолжить свою поездку.
Но теперь я был уже
закладывал метадон под язык более осторожно, чтобы не привлекать нежелательного внимания. Не было никаких других инцидентов до тех пор, пока я не приехал в своей конечной точке.
Таким образом, мой нелегальный марафон на автобусе закончился неожиданно, но довольно удачно. Я добрался до дома и мог насладиться своей дозой марафона без всяких проблем.
Закончив свой рассказ, я хочу сказать вам, друзья, что это был только один из случаев моей жизни, связанных с наркотиками. Я не призываю вас пробовать что-то подобное, потому что
соскочить с этого поезда непросто. Но хотелось бы, чтобы вы поняли, насколько важно быть осторожными и не поддаваться соблазнам.
Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!